Притулок для українців від школи S. Maria degli Angeli та Convento delle Religiose di Sant’Orsola

Притулок для українців від школи " Santa Maria degli Angeli " та Convento delle Religiose di Sant’Orsola Минув вже рік від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Тисячі молодих мам із дітьми з України приїхали до Брешії. Новоприбулі українці зіштовхнулися з проблемою пошуку житла, проте монастир Сестер Святої Урсули разом зі школою "Santa Maria degli Angeli" створили притулок для біженців, зокрема для мам із дітьми. Початкова пропозиція прийняти українські сім'ї у монастирі надійшла від єпископа - монсеньйора П'єрантоніо Тремолади. Він мав інформацію про те, що у монахинь є середовище, готове прийняти людей, які потребують допомоги. П'єрантоніо Тремолади запитався про згоду на поселення від Сестер Святої Урсули, на що вони відповіли «...повним і великодушним так.» В той самий час " Santa Maria degli Angeli ", у співпраці з Конференцією Святого Вікентія сусідньої парафії Святого Івана Богослова, також відгукнулася на деякі прохання про навчання дітей, які разом зі своїми сім'ями втекли від війни. Ідея створення притулку для біженців від війни в Україні виникла в результаті співпраці між єпископом, монастирем Сестер Святої Урсули, Католицькою шкільною фундацією "Santa Maria degli Angeli" і Конференцією Святого Вікентія. Школа мала вже готове приміщення для розміщення людей. Це був колишній лазарет монастиря, в якому за кілька місяців до початку війни були проведені ремонтні роботи (туалети, електричні та освітлювальні системи, фарбування), щоб прийняти більшу кількість людей. Єпископ подарував кухню, придатну для 15 осіб. Конференція Святого Вікентія разом з Асоціацією колишніх учнів школи - і за допомогою деяких жертводавців - закупили найнеобхідніше: іжу, дитячі ліжечка, білизну, посуд... Жінки з Конференції Сан-Вінченцо, проводили зустрічі з жінками, дізнавалися їх особисті історії та відповідно, вибирали сім'ї для розміщення в спільноті притулку, паралельно консультуючись зі школою та монастирем. Одним з головних критеріїв був вибір сімей з дітьми, щоб мати можливість запропонувати їм не тільки житло, але й можливість навчання в школі. Найпершими у монастирі поселилася бабуся зі своєю донькою та онучкою: Людмила Тетяна і Вікторія (10 років). Вікторію одразу віддали в четвертий клас початкової школи, тож вона не пропустила жодного дня навчання і одразу почала будувати нові дружні стосунки. «Адаптуватися до нового місця не було складно, тому що нас дуже добре усі тут прийняли, щоразу підтримували, допомагали. Перші враження були тільки приємні та позитивні, але все рівно в середині душі був страх «як буде все далі, все ж таки мовний бар‘єр присутній. Але на щастя - усе добре. Вікторія - моя донька, дуже хвилювалася, як буде проходити її навчання, тому що дитина зовсім не знала мови. В перший день у школі її дуже тепло та гостинно зустріли. Вона цього ніколи не забуде. Ми дуже вдячні долі, що на нашому шляху зустрілися такі люди.» - Тетяна Проживання та всі пов'язані з ним заходи фінансуються організаціями, які беруть участь у цьому проекті притулку: монастирем, Фондом католицької школи "Santa Maria degli Angeli", Конференцією Сан-Вінченцо. Кожна з цих організацій потім перетнулася з щедрістю багатьох індивідуальних жертводавців, які захотіли зробити свій внесок у підтримку притулку грошовими пожертвами або, що набагато частіше, пожертвувавши основні товари та послуги. Крім того, проект був підтриманий низкою місцевих організацій, які надали кошти на знак визнання доброти та якості проекту інтеграції притулку та школи (в тому числі Фондом Брешіанської громади та Фондом "Громада і школа"). «У нас не було ніяких сумнівів з приводу цієї ідеї. Навпаки! Деякі побоювання, однак, були: по-перше, мовний бар'єр. Вміння розмовляти один з одним дуже важливе для того, щоб пізнати і зрозуміти один одного, а також для того, щоб допомогти належним чином. Ніхто з нас не говорить українською. Але, на щастя, в Брешії є багато українців, які вже давно в Італії, і які допомогли нам подолати цю перешкоду... Коли ти починаєш історію прийому, завжди є страх бути неадекватним або не відповідати ситуації. Зараз, через рік, ми можемо сказати, що цих хвилювань більше немає.» - Атіліо Россі, директор школи " Santa Maria degli Angeli " Таким чином, створення притулку для біженців від війни в Україні виникла в результаті співпраці між єпископом, монастирем Сестер Святої Урсули, Католицькою шкільною фундацією "Santa Maria degli Angeli" і Конференцією Святого Вікентія. На початку у стінах школи поселилися 8 матерів і 10 дітей. Зараз у громаді проживає 6 матерів, 8 дітей та 19-річна дівчина. У серпні дві молоді матері з двома дітьми повернулися в Україну. Делія Долженко --- Rifugio per gli ucraini della Scuola Santa Maria degli Angeli e del Convento delle Religiose di Sant'Orsola È passato un anno dall'inizio dell'invasione dell'Ucraina da parte della Russia. Migliaia di giovani madri con bambini provenienti dall'Ucraina sono arrivate a Brescia. Gli ucraini appena arrivati si sono trovati di fronte al problema di trovare un alloggio, ma il Convento delle Suore di Sant'Orsola, insieme alla scuola Santa Maria degli Angeli, ha creato una casa di accoglienza per i rifugiati, comprese le madri con bambini. La proposta iniziale di accogliere le famiglie ucraine nel monastero venne dal vescovo, monsignor Pierantonio Tremolada. Egli aveva saputo che le monache avevano un ambiente pronto ad accogliere persone in difficoltà. Pierantonio Tremolada chiese alle suore di Sant'Orsola il loro consenso all'insediamento, al quale esse risposero "un sì pieno e generoso". Contemporaneamente, Santa Maria degli Angeli, in collaborazione con la Conferenza di San Vincenzo della vicina parrocchia di San Giovanni Divino, rispondeva anche ad alcune richieste di istruzione per i bambini fuggiti dalla guerra con le loro famiglie. L'idea di creare un centro di accoglienza per i rifugiati dalla guerra in Ucraina è stata il risultato della collaborazione tra il vescovo, il monastero delle Suore di Sant'Orsola, la Fondazione Scuola Cattolica "Santa Maria degli Angeli" e la Conferenza di San Vincenzo. La scuola aveva un edificio già pronto per ospitare le persone. Si trattava dell'ex infermeria del monastero, che pochi mesi prima della guerra era stata sottoposta a lavori di ristrutturazione (servizi igienici, impianti elettrici e di illuminazione, tinteggiatura) per accogliere un maggior numero di persone. Il vescovo ha donato una cucina adatta a una comunità di 15 persone. La Conferenza di San Vincenzo, insieme all'Associazione degli ex alunni della scuola - e con l'aiuto di alcuni donatori - ha acquistato i beni di prima necessità: cibo, brande, biancheria, stoviglie... Le donne della Conferenza di San Vincenzo hanno incontrato le donne, hanno conosciuto le loro storie personali e hanno quindi selezionato le famiglie da inserire nella comunità di accoglienza, consultandosi con la scuola e il monastero. Uno dei criteri principali è stato quello di selezionare le famiglie con bambini, in modo da poter offrire loro non solo un alloggio ma anche la possibilità di frequentare la scuola. Una nonna con la figlia e la nipote sono state le prime a trasferirsi nel monastero: Ludmila Tatiana e Victoria (10 anni). Victoria è stata subito iscritta alla quarta classe della scuola primaria, non ha perso nemmeno un giorno di scuola e ha iniziato subito a costruire nuove amicizie. “Non è stato difficile adattarsi al nuovo posto, perché siamo stati accolti molto bene da tutti, sostenuti e aiutati ogni volta. Le mie prime impressioni sono state solo piacevoli e positive, ma avevo ancora paura di quello che sarebbe successo dopo, a causa della barriera linguistica. Ma per fortuna è andato tutto bene. Victoria è mia figlia ed ero molto preoccupata di come sarebbe andata la sua istruzione, perché la bambina non conosceva affatto la lingua. Il primo giorno di scuola è stata accolta con grande calore e ospitalità. Non lo dimenticherà mai. Siamo molto grati al destino di aver incontrato queste persone sul nostro cammino.” - Tatiana L'alloggio e tutte le attività connesse sono finanziati dalle organizzazioni coinvolte in questo progetto di accoglienza: il monastero, la Fondazione Scuola Cattolica Santa Maria degli Angeli e la Conferenza San Vincenzo. Ognuna di queste organizzazioni si è poi intersecata con la generosità di molti donatori individuali che hanno voluto contribuire al sostegno della casa di accoglienza con donazioni in denaro o, più spesso, con la donazione di beni e servizi di prima necessità. Inoltre, il progetto è stato sostenuto da alcune organizzazioni locali che hanno erogato fondi come riconoscimento della bontà e della qualità del progetto di integrazione casa-scuola (tra cui la Fondazione della Comunità Bresciana e la Fondazione Comunità e Scuola). "Non avevamo dubbi su questa idea. Anzi! Tuttavia, c'erano alcune preoccupazioni: in primo luogo, la barriera linguistica. Poter parlare tra di noi è molto importante per conoscerci e capirci, e per aiutarci in modo adeguato. Nessuno di noi parla ucraino. Ma per fortuna a Brescia ci sono molti ucraini che sono in Italia da molto tempo e che ci hanno aiutato a superare questo ostacolo... Quando si inizia una storia di accoglienza, c'è sempre la paura di essere inadeguati o di non inserirsi. Ora, a distanza di un anno, possiamo dire che queste preoccupazioni sono scomparse". - Attilio Rossi, Preside della Scuola Santa Maria degli Angeli Così, la creazione di una casa di accoglienza per i rifugiati dalla guerra in Ucraina è stata il risultato della collaborazione tra il vescovo, il monastero delle Suore di Sant'Orsola, la Fondazione Scuola Cattolica "Santa Maria degli Angeli" e la Conferenza di San Vincenzo. All'inizio, nella scuola vivevano 8 madri e 10 bambini. Ora la comunità ospita 6 madri, 8 bambini e una ragazza di 19 anni. Ad agosto, due giovani madri con due bambini sono tornate in Ucraina. Delia Dolzhenko